Українські історики, починаючи з автора “Історії Русів” кінця ХУІІІ ст., вважають, що Київську Русь як державу консолідував праукраїнський етнос.
Всі держави мали конкретну етнічну приналежність. Етнічна належність національних держав, межі яких в цілому збігаються з кордонами етнічних територій державотворчого етносу, очевидна (Франція, Німеччина, Польща, Чехія тощо). Однак імперії, що охоплюють батьківщини різних народів, також є державами не кількох, а якогось одного імперського етносу (Римська, Перська, Англійська, Російська імперії). Якщо останню "сплотила навеки Великая Русь", то хто консолідував ранньосередньовічну імперію Київську Русь? Ця проблема історичної спадщини княж... Читати далі »

У селі Тростянець Ічнянського району на Чернігівщині 1833 року нащадок гетьманського роду Іван Скоропадський звів палац. Заклав довкола парк, у якому насипав штучні Альпи. Його площа 202 га. У ньому є галявина ”Три сестри” і ”Швейцарська ущелина”.
Хутір Тростянець у середині ХVІ століття належав Києво-Микільському монастирю. У кінці ХІІХ століття землі перейшли багатому козаку, який жив у сусідньому селі. У нього цю ділянку викупили Скоропадські, нащадки гетьмана.

Іван Михайлович Скоропадський служив у кінно-єге... Читати далі »

Частина 1. Літери Ґ та Г
В основу «Правопису» 1928 р., котрий ще називають «Скрипниківським» за прізвищем тогочасного народного комісара освіти Миколи Скрипника, який тоді його затвердив у Харкові, лягли «Найголовніші правила українського правопису», прийняті Всеукраїнською академією наук 1919 р. Цей Правопис увібрав усе те, що закріпила наша мовна традиція як у писемних джерелах, так і в усному мовленні, відбитому в народній творчості. Зафіксовані в ньому положення, норми значною мірою були використані в пізніших його переробленнях аж до сучасних видань. Але не всі, а тільки ті, що були вигідні русофілам, а специфічні українські мовні риси вихолощені. Так, у 30-х ро-ках бу... Читати далі »

Розквіт української лексикографії у 1917 – 1933 роках
Розвиток лексикографії у тій частині України, що входила до складу СРСР, можна поділити на кілька етапів. Перший етап 1917 – початок 30-х років характеризується, по-перше, активним розвитком за кількістю та різноманітністю словників (за П. Горецьким, їх видано 131; особливо багато – 1918 та в часи українізації), зумовленим становленням української державності і, відповідно, виходом української мови на державний рівень.
Проте словники, що з’являються в цей час, неоднакові за науковим рівнем. Переважна більшість їх, як і раніше, – перекладні російсько-українські і рідше українсько-російські, здебільшого спрямовані на задов... Читати далі »

Диференційовані словники-додатки
З появою нової української літератури та літературної мови на народній основі починається новий період в українськії лексикографії. Її основою в XІX столітті стала українська жива розмовна та літературна мова. Збільшується кількість видаваних словників. До «Енеїди» Івана Котляревського 1798 Й.Каменецький додав укладене ним «Собраніе Малороссійскихъ словъ, содержащихся въ ЭнеидЂ, и сверхъ того еще весьма многихъ иныхъ, издревле вошедшихъ въ Малороссійское нарЂчіе съ другихъ языковъ, или и коренныхъ Россійскихъ, но не употребительныхъ», що мало 972 слова. Тут подано чимало й таких специфічно українських слів, яких немає в «Енеїді». Наприклад, тільки ... Читати далі »

Лексикографія від часів Київської Русі до XVI сторіччя
До часів Київської Русі належать невеликі рукописні словники («О именехъ и глемыхъ жидовьскымь азыкъмь», «Речь жидовьскаго азыка, преложена на роускоую» та інші), у яких тлумачаться переважно біблійські особові імена й топоніми, окремі старослов’янські слова («Тълкъ о неразоумны(х) словесе(х) псалтырных»), розкривається символ, або алегоричний зміст деяких слів у Псалтирі («Тълкованиіє неоудобь познаваємомь въ писаныхъ речемь»), де перекладено малозрозумілі старослов’янам лексеми. На Русі перекладали також греко-візантійські тлумачення власних назв. Активно розвивається в Україні глосографія впродовж XIV – XVII століть. Перший... Читати далі »

Народний музичний iнструментарiй України вельми багатий i рiзноманiтний
Вiдомi у свiтi iнструменти, якi прийнялися на українському грунтi, – наприклад, скрипка – набули своїх виконавських традицiй i особливостей, багато в чому ще не дослiджених. Та й традицiйнi українські музичнi iнструменти, як не дивно, на сьогоднi є маловiдомим явищем. Навiть бандура – музичний символ України у свiтi – протягом останнiх десятилiть зазнала значних змiн.
Фондова збірка народних музичних інструментів у Музеї Івана Гончара нев... Читати далі »

Періодизація розвитку українського правопису
Правопис (орфографія) є системою загальноприйнятих правил, що визначають способи відтворення мови на письмі. Без загальнонаціонального правопису не може обійтися жодна літературна мова, оскільки єдиний правопис сприяє усталенню мовних норм, а отже, й піднесенню мовної та взагалі національної культури.
У більш як тисячолітній історії українського правопису виділяють чотири періоди.

Перший період (XI XVI ст.) пов'язаний з пристосованою до особливостей староукраїнської мови орографічною традицією відомих просвітників та проповідників християнства Кирила й Мефо... Читати далі »

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, славленого в Тройці.
Нехай станеться на вікопомну пам'ять та славу Запорозького війська і всього народу малоросійського.
Дивний і невгадний у долях своїх Бог, милосердний і довготерпеливий, праведний у покарах як завжди від початку видимого сього світу, вивищує на праведнім мірилі свого правосуддя одні держави, а інші за гріхи та беззаконня смиряє; одні уярмлює, інші звільняє; одні підносить, інші скидає долі. Так і народ бойовий стародавній козацький, який раніше на... Читати далі »

Художнi вироби з металу
Більшість металів та їх сплавів є досить міцними і лише при нагріванні стають пластичними і придатними для механічної обробки. Вироби з металу можна відливати, кувати, із жерсті - карбувати рельєфні зображення, виготовляти посуд та ін. Ювелірні вироби з металу завжди були в Україні популярними прикрасами церков, книг, житла, жіночої й чоловічої одежі та ін. А будучи до XVIII століття доступними фактично лише заможним людям, металеві вироби перетворювались на знак престижу і багатства.
Ще з... Читати далі »

Що ж таке рідна мова? Яку мову вважати рідною?
Хоч один підручник української мови для шкіл дасть відповідь на це питання? Не знайдемо ми відповіді на нього ні в підручниках мовознавства, ні в багатьох словниках. Визначення рідної мови є у Д. Розенталя і М. Теленкової “Язык, усваиваемый ребенком в раннем детстве путем подражания окружающим его взрослым” 21. Але воно не дає вичерпної відповіді на поставлене запитання. А як же бути, коли дитина з раннього дитинства виховувалась у чужорідному мовному середовищі? На жаль, багато мовознавців забуває про те, що рідна мова закладена в людині генетично. Сучасна електроніка фіксує особливості національного плачу новонародженої дитини 22. ... Читати далі »

Українці розвинули свою мову на грунті місцевих племінних об’єднань, а не з якоїсь давньоруської спільності.
Українці — безпосередні нащадки населення Київської Русі, а, отже, і мова їхня успадкована від старої мови полян, древлян, волинян, сіверян, бужан, уличів, тиверців та інших давньоруських племен.
Найдавніші іноземні мандрівники, що перебували в Україні і в Московії, бачили відмінність цих мов: “Русинський народ щодо мови відмінний як від росіян, так і від поляків, уже за давніх віків” (Франтішек Палацький);
“Українці — стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська і всілякі інші. Вона має риси, подібні до московсько... Читати далі »