На основних об’єктах Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" тривають ремонтно-реставраційні роботи, - повідомляє Чернігівська обласна держадміністрація Одним з таких об’єктів є Палац гетьмана Кирила Розумовського. Палац був побудований у 1799-1803 рр. на замовлення графа К.Г. Розумовського за проектом Чарльза Камерона. Це єдина будівля в Україні, що була запроектована цим видатним архітектором. Нажаль, її ... Читати далі »
Любеч – одне з найдавніших містечок Київської Русі. Воно відігравало значну роль в історії українського державотворення, тут відбувалися важливі військові та політичні події, які вирішували долі держав. Любеч в значній мірі зберіг історичне обличчя і характерне природне оточення. Тут є ряд цінних об’єктів історико-архітектурної спадщини. Серед них пам’ятник історії, археології і містобудівного мистецтва – давньоруське місто, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України 26 грудня 2001 року занесено до пам’я... Читати далі »
14 серпня православні відзначають свято Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього, або свято Всемилостивого Спасу та Пресвятої Богородиці Цього дня святкується також день семи Святих Мучеників Маковеїв, або, як кажуть в народі, «Маковея». Церква відзначає пам'ять семи мучеників: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, їх матері Соломії та вчителя їх Єлеазара, які в 166 р до н. е. очолили повстання за віру в єдиного Бога і були за це жорстоко покарані. Це свято прийшло ... Читати далі »
Частина 1. Літери Ґ та Г В основу «Правопису» 1928 р., котрий ще називають «Скрипниківським» за прізвищем тогочасного народного комісара освіти Миколи Скрипника, який тоді його затвердив у Харкові, лягли «Найголовніші правила українського правопису», прийняті Всеукраїнською академією наук 1919 р. Цей Правопис увібрав усе те, що закріпила наша мовна традиція як у писемних джерелах, так і в усному мовленні, відбитому в народній творчості. Зафіксовані в ньому положення, норми значною мірою були використані в пізніших його переробленнях аж до сучасних видань. Але не всі, а тільки ті, що були вигідні русофілам, а специфічні українські мовні риси вихолощені. Так, у 30-х ро-ках бу... Читати далі »
Розквіт української лексикографії у 1917 – 1933 роках Розвиток лексикографії у тій частині України, що входила до складу СРСР, можна поділити на кілька етапів. Перший етап 1917 – початок 30-х років характеризується, по-перше, активним розвитком за кількістю та різноманітністю словників (за П. Горецьким, їх видано 131; особливо багато – 1918 та в часи українізації), зумовленим становленням української державності і, відповідно, виходом української мови на державний рівень. Проте словники, що з’являються в цей час, неоднакові за науковим рівнем. Переважна більшість їх, як і раніше, – перекладні російсько-українські і рідше українсько-російські, здебільшого спрямовані на задов... Читати далі »
Диференційовані словники-додатки З появою нової української літератури та літературної мови на народній основі починається новий період в українськії лексикографії. Її основою в XІX столітті стала українська жива розмовна та літературна мова. Збільшується кількість видаваних словників. До «Енеїди» Івана Котляревського 1798 Й.Каменецький додав укладене ним «Собраніе Малороссійскихъ словъ, содержащихся въ ЭнеидЂ, и сверхъ того еще весьма многихъ иныхъ, издревле вошедшихъ въ Малороссійское нарЂчіе съ другихъ языковъ, или и коренныхъ Россійскихъ, но не употребительныхъ», що мало 972 слова. Тут подано чимало й таких специфічно українських слів, яких немає в «Енеїді». Наприклад, тільки ... Читати далі »
Лексикографія від часів Київської Русі до XVI сторіччя До часів Київської Русі належать невеликі рукописні словники («О именехъ и глемыхъ жидовьскымь азыкъмь», «Речь жидовьскаго азыка, преложена на роускоую» та інші), у яких тлумачаться переважно біблійські особові імена й топоніми, окремі старослов’янські слова («Тълкъ о неразоумны(х) словесе(х) псалтырных»), розкривається символ, або алегоричний зміст деяких слів у Псалтирі («Тълкованиіє неоудобь познаваємомь въ писаныхъ речемь»), де перекладено малозрозумілі старослов’янам лексеми. На Русі перекладали також греко-візантійські тлумачення власних назв. Активно розвивається в Україні глосографія впродовж XIV – XVII століть. Перший... Читати далі »
Народний музичний iнструментарiй України вельми багатий i рiзноманiтний Вiдомi у свiтi iнструменти, якi прийнялися на українському грунтi, – наприклад, скрипка – набули своїх виконавських традицiй i особливостей, багато в чому ще не дослiджених. Та й традицiйнi українські музичнi iнструменти, як не дивно, на сьогоднi є маловiдомим явищем. Навiть бандура – музичний символ України у свiтi – протягом останнiх десятилiть зазнала значних змiн. Фондова збірка народних музичних інструментів у Музеї Івана Гончара нев... Читати далі »
16 серпня у Бахмацькому міському парку культури та відпочинку відбудеться щорічний Спасівський ярмарок Всіх суб’єктів підприємницької діяльності, які мають намір взяти участь у даному заході, просимо звертатися у Бахмацьке управління економіки райдержадміністрації. Телефони для довідок: 8 (04635) 51894, 8 (04635) 33112. Оргкомітет
9 серпня на території історико-меморіального музею-заповідника П.Куліша (Борзнянський район) відбулося літературно-мистецьке свято до 189-ї річниці від дня народження П.Куліша. Організатором свята було управління культури і туризму облдержадміністрації. Біля могил П.Куліша, Г.Барвінок і родини Бєлозерських відбулось поминальне богослужіння. Літературно-мистецькі заходи відкрили вступними словами начальник управління культури і туризму облдержадміністрації С.Мойсієнко, голова Борзнянської райдержадмініс... Читати далі »
Періодизація розвитку українського правопису Правопис (орфографія) є системою загальноприйнятих правил, що визначають способи відтворення мови на письмі. Без загальнонаціонального правопису не може обійтися жодна літературна мова, оскільки єдиний правопис сприяє усталенню мовних норм, а отже, й піднесенню мовної та взагалі національної культури. У більш як тисячолітній історії українського правопису виділяють чотири періоди.
Перший період (XI XVI ст.) пов'язаний з пристосованою до особливостей староукраїнської мови орографічною традицією відомих просвітників та проповідників християнства Кирила й Мефо... Читати далі »
9 серпня – день Святого Великомученика Пантелеймона. За народним віруванням Святий Пантелеймон здавна вважається охоронцем людей та збіжжя від вогню, спричиненого переважно грозою. Існувало повір’я, що у разі пожежі необхідно навколо споруди, яка горить, тричі обнести ікону святого Пантелеймона. Найчастіше це робили, коли пожежа сталася від грому. Цього дня моляться святому Пантелеймону і перед його образом запалюють свічку, - «щоб у полі копи зберіг від пожежі» Існує народне вірування, що хто не шанує... Читати далі »
